Сама ідея випустити The Witcher 3: Wild Hunt (наш огляд) на Nintendo Switch свого часу мене здивувала. Адже цей проєкт для мене значною мірою асоціюється з красою візуального виконання та медитативними подорожами тутешнім світом. Я не вірив, що крихітка Switch зможе продемонструвати вартісний результат у відтворенні цього, та схоже помилявся.

The Witcher 3 виглядає дивовижно добре, як для Nintendo Switch. Але це якщо посмикати пару перемикачів. За замовчуванням обрані налаштування, що мовби замилюють усе. Накидуючи купу згладжування та блюру, вони підʼїдають гравцю очі і ті швидко стомлюються. Втім, гра дає доволі велику кількість перемикачів налаштування графіки, як для платформи. Тож погравшись з ними, тицькаючи туди сюди, мені вдалося отримати результат, яким повністю задоволений.

Просідання кадрової частоти під час гри не помітно. Вона працює у порівняно стабільних 30 FPS, але відкриття менюшок і совання ними туди-сюди відбувається з якимись неприємними підторможуваннями. Після кількох годин гри я зауважив за собою, що за всяк ціну стараюся уникати використання меню по можливості. Видно підторможування і при вході в катсцени, перші секунда-дві помітно гальмують, ймовірно підвантажуючи детальніші текстури. У версії The Witcher 3 для Nintendo Switch постійно помітно підвантажування різних обʼєктів локації. Зазвичай на це не зважаєш, бо загалом усе гаразд, та коли активні предмети вантажаться майже під носом — це дратує.

Шукати докази, рослини, необібрані тіла та інші дрібні обʼєкти важко. Вони мовби провантажуються в останній момент, коли ви геть поруч. Через це часто ходиш довкола в спробі щось вичепити. Ходити колами по крихітній зоні дослідження з увімкненним Відьмацьким Чуттям не весело, а таких моментів у грі чимало. Втім, іншим активностям це не заважає.

Чим менший у вас Switch, тим краще виглядає на ньому The Witcher 3. Грати в доці мені не сподобалося, там уже помітно неспроможність крихітки промальовувати все потрібне. А ось на базовій версії чи тим більше на Lite усе чудово, бо маленький екран не дає змоги розгледіти що ж там нарендирила консоль. Тільки от на Lite починають зауважуватися проблеми великої кількості дрібного тексту. Якщо для базової моделі він чудово оптимізований, то на крихітці уже доводиться приглядатись.

На диво, Switch не чути під час гри. Ні зі старту в складніших сценах, ні після тривалої гри кулери не намагаються взлетіти та затягнути з кімнати усе холодне повітря. Не відчутно й розігріву консолі. Коли в окремих проєктах задня кришка в районі процесора стає помітно теплою, у The Witcher 3 цього не стається. Тож відігравати Відьмака можна без побоювань аж поки батарея не сяде.

Приємно здивувала й можливість перенести сейви зі Steam чи GOG. Тож продовжити кампанію, яку вже граєш удома на ПК порівняно просто. Бракує такого ж звʼязку з іншими консолями, але це хороший старт. Крос-збереження це завжди круто.

На фоні моїх низьких очікувань від The Witcher 3: Wild Hunt на Nintendo Switch, порт мене вразив. Якщо спочатку я думав, що все виглядатиме так, що не захочеться йти далі стартової локації, то уже після її проходження я впевнився, що це хороший спосіб познайомитися з проєктом. Тож тепер я мало-помалу знову граю Відьмака, на цей раз в портативі.